Цими днями виповнюєтся 140 років від дня народження видатного українського живописця Матвія Олексійовича Донцова. З цієї нагоди, 30 листопада 2017 року у Лебединському художньому музеї ім. Б.К. Руднєва відбувся мистецький вечір присвячений творчості художника.
Ім’я Матвія Олексійовича Донцова широко відоме у мистецьких колах. Лебединському музею пощастило мати дві роботи талановитого художника – «Весна в Україні» (1953) та «На варті урожаю» (1949). Їх, у 1956 році, від автора передала музею дирекція художніх виставок України.
Про біографію Матвія Донцова присутнім розповіла головний зберігач фондів музею Тетяна Химич. Разом з нею пройшлися сходинками життя і творчості художника – учні 9-б класу Лебединської СШ №7.
Народився майбутній майстер пейзажу 27 листопада 1877 року в місті Золотоноша Полтавської губернії (нині Черкаська область) у бідній родині. Дуже рано залишився без батька. Рятуючись від постійних сварок та побоїв вітчима, хлопчик часто тікав до лісу або просто у поле, де серед квітучих луків і широких нив, під шелест лісових дерев, почалося його захоплення природою.
Дуже рано Матвію Донцову довелося дізнатися ціну життя. Із шостого класу він почав працювати. Відчуття несправедливості у суспільстві привели його до революційного підпілля, за що він був заарештований та кинутий до в’язниці. З 1908 року Донцов мешкає у Києві, де одного разу випадково потрапив на виставку художників-професіоналів. Там він познайомився із професором живопису Володимиром Менком, за сприянням якого вступив до художної школи, яку закінчив у 35 років.
З 1922 до 1944 року Донцов жив і працював у Полтаві, згодом у Золотоноші, Ірпені. Протягом двох десятків років Матвій Олексійович викладав малювання у дитячих будинках і школах. Один із учнів Донцова – Борис Піаніда після смерті свого вчителя створив в його будинку в Ірпені музей.
За 97 років життя Матвій Донцов написав півтори тисячі картин, дивлячись на які поринаєш у світ, насичений яскравими, світлими фарбами, починаєш відчувати пряний запах повітря, настояний на ароматах трав, нектару квітів, родючої землі. Художник заповнював полотна небом, зеленню, теплом і радістю. Навіть, будучи тяжко хворим, за три дні до смерті він відпросився з лікарні аби малювати бузок, що ріс у нього на подвір’ї. Він ніколи не вдавався до темних відтінків, його палітра завжди була яскравою, сонячною, хоча долю густо окутував чорний колір.
Все життя Матвія Донцова підтримувала його дружина та перший його друг, критик і вірний порадник – Юлія Іванівна, з якою Донцов прожив 55 років. Помер художник 24 червня 1974 року.
На більш глибоке сприйняття творчості художника присутніх налаштувала скрипка у виконанні учниці дитячої школи мистецтв Маргарити Бойко – «І шумить і гуде» та п’єса «Коломийка» (викладач Наталія Пилипенко, концертмейстер – Альона Литвиненко) та пісня Лізи Зелінської – «Утоптала стежечку» (викладач Алла Балабан, концертмейстер – Олег Балабан).
Художній музей