Мистецький проект «Art-простір» (частина #8)

ІКОНА АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА (1708-1709 рр.)

Розмір: 233 х 77,5 х 2,8 см
Дошка, темпера
В колекції: 
до 1937  року

Архангел Михаїл часто згадується у канонічних книгах Біблії, як командуючий ангельським воїнством. За мужність, доблесть та стійкість, Михаїл був увінчаний титулом «Архістратига». Тому на Русі Архангела завжди шанували як покровителя православного воїнства, що бореться за праве діло. Йому також довірена місія провідника душ в момент сходження їх на небеса.

В Лебединському художньому музеї Ангел-воїн представлений на монументальній іконі початку XVІII століття. Скошені верхні кути свідчать, що ікона колись була частиною іконостасу. Хоча, достаменно не відомо, з якої церкви вона походить. Існують кілька версій…

За однією версією, вона прикрашала вівтар у церкві Архангела Михаїла (Михайлівської церкви), збудованої у 1663 році на кошти лебединського козака Семена Донця. З Червленівського акту 1667 року відомо, що церква стояла на майдані проти «будинку Заліських» (нині сквер Воїнської слави). Проіснувала вона 151 рік і «по ветхости запечатанная в 1814 году». За іншої версії, ікона знаходилася у монастирі Михайлівська пустинь, також закритому у XIX столітті.

Рідкісна іконографія, скоріше за все одного із місцевих іконописців, показує св. Михайла в образі воїна-тріумфатора з піднятим до гори мечем та складеними за спиною крилами.

В 1930-х роках під натиском ідеології атеїзму, в Лебедині закривалися та знищувалися храми. В цей час ікона й потрапила до музейного сховища, що без сумніву, «врятувало їй життя». Кілька десятиліть Архангел Михаїл був занурений в тяжкий полон забуття. Він задихався від пилу та страждав від жахливих ран і опіків, невблаганно втрачаючи чарівність свого образу. Ікона не просто страждала, а повільно «помирала», втрачаючи шматочкаи фарби та грунту. Можливо, цей невблаганний процес тривав би ще довго, якби у 1967 році цю ікону не побачили спеціалісти Київського державного музею українського мистецтва, що і забрали її на реставрацію.

Ікона була у настільки тяжкому стані, що потребувала зусиль не одного реставратора на протязі кількох років. На першому етапі з неї було видалене пилове забруднення, після чого тривалий час продовжувалося відновлення грунту та фарби. Процес розтягнувся на довгі 19 років, коли ікона залишалася у Києві. Але навіть після реставрації, вона не поверталася в рідне місто.

Провівши титанічну роботу, мистецтвознавці змогли датувати ікону початком XVIII століття (орієнтовано 1708-1709 рр.). І як виявилося, що це чи не єдина така ікона в Україні. Як говорили спеціалісти, її місце – у столиці. І на певний час вона зайняла місце в основній експозиції Київського художнього музею. З нею, навіть, був виданий каталог, де ікона була вказана, як частина колекції київського музею. Проте, зусиллями музейних працівників та тодішнього директора Д.Я. Ледньова, ікону вдалося повернути в Лебедин.

І вже починаючи з 1986 року дивовижний образ Архангела Михаїла, в рисах обличчя якого багато хто бачить портретну схожість із російським імператором Петром І, викликає захоплення у численних гостей лебединського музею.

Просто не можливо не захопитися постаттю молодого воїна у військових обладунках. Золоті лати щільно облягають тіло. Яскраво-червоний плащ витончено спадає до землі. За спиною у ангела складені сяючі сріблом крила. Піднятий до гори вістрям грізний меч, готовий опуститися на кожного, хто кине виклик небесному воїнству. Завершує образ – золотий німб із написом «∑. АХИ – ГАТІ. МІХАЙ. ВОЕВОДА. СИЛЪ. НБНЫ».

Ближче познайомитися із іконою «Архангела Михаїла» можна у 1-му залі художнього музею, де також виставлені козацькі парсуни XVIII століття із портретної галереї графів Капністів. Музей знаходиться за адресою: пл. Волі, 17, тел. 2-18-81.

Художній музей

Р.S. Сьогодні Архангела Михаїла вважають одним із заступників України та міста Києва. Він є покровителем військових, моряків. Архангел Михаїл виступає в низці старовинних гербів українських міст: Гадяча (XVII століття, 1782 рік), Кролевця (1644 та 1 782 років), Миргорода (1631 рік), ін.