Проводячи екскурсію містом для «Юних екскурсоводів» (9 класу ЗОШ №4, під керівництвом Безуглої І.Д.), ми зупинилися біля одного із об’єктів історії Меморіалу Скорботи «Жертвам голодомору» 1932-1933 рр». Він розташований в південно-західній частині скверу, на перехресті вулиць Сумської і Вокзальної (напроти Мироносицького кладовища). Місце Меморіалу вибрали не випадково, адже раніше там був рів, до якого в роки голодомору 1932-1933 рр. звозили померлих.
Цей геноцид українського народу, організований урядом СРСР у 1932-1933 рр. призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані (більшість якої становили українці), шляхом створення штучного масового голоду.
Як стверджують старожили, від голоду загинуло до 30% лебединців і до 45 % сільських мешканців Лебединського району. В с. Михайлівка померло більше 200 людей, до трьох сотень – у с. Гудимівка, а в с. Рябушки вимерла половина населення.
Голодомор 1932-1933 рр. мав багато причин:
– вилучення всього посівного фонду на державні поставки;
– завищені плани заготівлі хліба;
– загибель частини посівів;
– введення в дію «закону про п’ять колосків»;
– конфіскація продовольчих і посівних приватних запасів селян, подвірні обшуки селянських господарств.
Щоб вижити, люди їли жолуді, кору дерев, бур’яни… Ловили котів, собак, щурів, птахів… Доводилося вживати м’ясо здохлих тварин. Відомі факти, коли доведені до відчаю люди, вдавалися до канібалізму (поїдання одного або кількох членів виду представників того ж самого виду).
Щоб перешкоджати виходу селян з колгоспів у пошуках продуктів, вводилася паспортна система. В СРСР в 1932-1933 рр. лише в Україні, а також в населених українцями районах Кубані застосовувалися військові операції з огородження. Цілі області, населені пункти, а також сам кордон УРСР в 1932-1933 рр. були оточені військовими загонами, які не випускали людей до інших регіонів СРСР, із сіл і містечок у великі міста України. Цьому є маса архівних доказів та спогади досі живих свідків.
Як наслідки:
– масова смертність населення;
– загинуло від 3 до 10 млн. осіб;
– вимирання сіл, заборона селянам просування до міст, переселення сімей з інших республік СРСР на обезлюднілі землі;
– зламано опір селян впровадженню колгоспної системи.
Голодомор 1932-1933 рр. призвів до вбивства мільйони селян, при цьому радянська влада мала резервні запаси зерна, які відправляла на експорт за кордон, не дозволяла виїзд голодуючих за межі України, не приймала допомогу із закордону для голодуючих людей.
Причини цього масового злочину ніколи не розслідували в СРСР і нікого не покарали.
Це був свідомий терористичний акт тогочасної системи проти мирних людей, який знищив цілі покоління землеробського населення.
У людей було підірвано духовну культуру, самобутність і традиції.
Лише 28 листопада 2006 р. був прийнятий закон України «Про голодомор 1932-1933 років в Україні» який визначав голодомор штучно створений радянським керівництвом, спрямований на винищення українського народу.
Меморіал встановили в 1993 р. на відзнаку 60-річчя голодомору 1932-1933 рр. в Україні. За видовою приналежністю – об’єкт історії.
Монумент /заг. вис. композиції – 9,0 м, основа арки і хреста – 2,0х3,0х0,3 м / являє собою залізобетонну, розірвану вгорі арку /8,0 м/, а в ній – металевий хрест/6,0 м/. На місці розриву арки – викарбувані в бетоні цифри «1932 – 1933». Перетин хреста обрамлено металевим колючим вінком, з якого звисають донизу три довгі металеві стрічки і трьома голубами. Верхні кінці хреста мають кулясті завершення. Нижня частина арки і хреста обкладена плитами з чорного полірованого граніту. На фасадній частині пірамідальної основи хреста /1,23х1,23х1,15 м/ – дошка з лабрадориту з вигравіруваним меморіальним написом «Жертвам голодомору».
Вся композиція спирається на бетонний сходовий підмурівок /4,41х5,41х0,42 м/. Матеріали і техніка – залізобетон, чорний полірований граніт, зварені сталеві прокатні елементи, воронена кована сталь, іоно-плазмене покриття нікритом титану по нержавіючій сталі.
Автори проекту – архітектор Гайдаш О. О. /архітектурна частина/; творчий колектив художників – Мумрін Ю. А./ керівник/, Будьонний О. П., Жекалов В. В. / художня частина/. Виконавці – МП “Омега” /керівник – Мумрін Ю. А./; Лебединські заводи – залізобетонних виробів /арка/ і дослідно-експериментальний /хрест/; художник-коваль Малишевський А. А. і коваль Бойко І. О. /вінок/.
Лебединський художній музей ім. Б.К. Руднєва