До 120-річчя від дня народження нашого земляка – композитора, фольклориста, педагога Олександра Івановича Стеблянка, працівниками художнього музею ім. Б.К. Руднєва підготовлена пізнавальна лекція для юних краєзнавців у ЗОШ №4, де знаходиться один із гуртків туристсько – краєзнавчого напрямку «Юні туристи краєзнавці» (кер. І.Д. Безугла). Діти познайомилися із життєвим і творчим шляхом Стеблянка О.І., прізвище якого занесене в енциклопедичний довідник «Сумщина в іменах».
Олександр Іванович народився 24.V(5.VI).1896 р. в селянській сім’ї в м. Лебедині. Закінчив церковнопарафіяльну школу, співав у церковному хорі. Навчався у 1914-1918 рр. в Старобільській учительській семінарії. Вміння грати на народних інструментах він отримав від викладача співів керівника лебединського хору О.І. Пінчука ще до вступу в учительську семінарію. Олександр Стеблянко закінчив у 1926 р. Харківський музично – драматичний інститут. У 1930 р. Стеблянко став викладачем теорії музики Харківського музично – театрального технікуму і консерваторії. У 1936-1962 рр. (з перервою) – був зав.кабінетом народної творчості Харківської консерваторії.
Збирання і записування музичного фольклору стало справою цілого життя Олександра Івановича. Він записував пісні на слух безпосередньо від виконавців. Перші народні пісні записав від матері, сусідів, сестер. Від Б.Р. Гмирі і його родини. З фольклорними експедиціями побував на Чернігівщині, Полтавщині, Харківщині, Донбасі, Кубані, Північному Кавказі, Кабардино-Балкарії, Осетії. Всього ним було зібрано понад 2000 народних пісень, з яких 300 на Лебединщині. Він виступав з лекціями про народну творчість у селах Харківської області. Допомагав керівникам ансамблів і хорів у виконанні народних пісень. На своїй батьківщині, в Лебедині, користувався великою повагою. Пісні у його обробці виконували хорові колективи з Лебедина і Сум. Став чи не єдиним знавцем пісні східних регіонів України, міг по манері виконання пісні точно визначити, звідки походить співак.
Олександр Стеблянко працював над збіркою «Пісні Сумського краю». Автор дослідження «Ладова структура і хроматизм української народної пісні» (1946р.), «Виконання народних пісень і ансамблі народних хорів» (1952 р.). У 1965 р. пісні Харківської області, зібрані Стеблянком, були видані невеликою окремою збіркою. Всі експедиції фольклорист проводив за власний кошт, записував на старенький фонограф, усюди ходив пішки. Вийшовши на пенсію вчений і фольклорист не зробив на старість ніяких заощаджень. Єдиним його надбанням були пісні.
Помер Стеблянко Олександр Іванович 8.X.1977 р. у м. Харків.
Лебединський художній музей