Минулої суботи, 4 квітня 2015 року, Покровська церква в м. Лебедині отримала в подарунок 5 нових дзвонів. Дзвони виливали за старовинною технологією на одному з заводів України. Важать вони разом більше ста кілограмів.
Слід сказати, що дзвони є однією з необхідних особливостей православного храму. В чині благословення дзвону сказано: «Нехай усі, хто чує голос його, чи вдень, чи вночі, славлять ім’я Святе Твоє». Православний люд поєднує з церковним дзвоном всі свої урочисті та сумні події. Тому він служить не тільки зазначенням часу Богослужіння, але і виразом радості і смутку.
Дослухаючись до голосу дзвонів, люди вірили в те, що вони здатні творити великі чудеса: вберегти від епідемії, врятувати від посухи й голоду, захистити від грізних сил природи. Пожертвувати гроші на виготовлення дзвону завжди вважалось почесною богоугодною справою.
Покровська церква довгі роки стояла без дзвіниці. На щастя, знайшлися люди, які допомогли в цьому питанні. Це перед усім директор ТОВ «Крук» Валерій Чалий, директор ПП «Надь» Андрій Кириченко, приватний підприємець Тетяна Лустенко та парафіяни церковного приходу.
Обряд освячення нових дзвонів здійснював особисто благочинний міста Лебедина отець Лаврентій разом зі священнослужителями міста Лебедина.
Парафіяни церкви з величезною подякою відзначили цей дорогоцінний подарунок. Адже церковні дзвони тепер будуть не тільки збирати парафіян на службу, а й нестимуть благу вість по місту.
Відділ з питань внутрішньої політики
Довідкові матеріали
Історія Покровської церкви в Лебедині надзвичайно цікава і драматична.
Перша дерев’яна церква ПОКРОВИ ПРЕСВ’ЯТОЇ БОГОРОДИЦІ в Лебедині була збудована до 1678 року. З духовного заповіту 1678 р. відомий священник цієї церкви ЛЕОНТІЙ. Із церковних стародруків у храмі були «Служебник» -1743 р. і «Акафіст» – 1746 р. В 1777 р. церква вже потребувала ремонту і була перебудована – «возобновлена в дереве».
Площа під спорудою – 480 кв. сажнів. В середині 19 ст. настоятелем Покровської церкви був отець Максим – один з братів Залеських, до яких під час останньої подорожі на Україну в 1859 р. заїздив Т. Шевченко. Поруч з храмом на церковному цвинтарі знаходиться і місце поховання отця Максима.
У 1875 р. в Лебедині на кошти парафіян на місці колишньої дерев’яної церкви була збудована нова цегляна, одно банна, з дзвіницею Покровська церква. Знаходиться вона на західній околиці міста (тепер вул. Покрівська, 44). Стилева єдність з Вознесенською церквою, яка простежується у формах та деталях, дає можливість висловити припущення , що обидві церкви виконані одним автором. При церкві діяла церковно – парафіяльна школа. До церковної парафії відносились хутори: Гарбарі, Дремлюги, Маськи, Барабашівка, Пелипенків.
В 1930 р. в Лебедині закрили всі церкви, в тому числі й Покровську. На початку 1930 –х рр. її використовували як склад для зберігання зерна. Наприкінці 1941 р. вона відновила свою діяльність. Трагічно склалася доля церкви і в повоєнний час. На початку 1960 – х рр. під час чергової могутньої антирелігійної кампанії, яка розгорнулася тоді на всій території СРСР, діяльність усіх церков на території Лебедина і району майже припинилася. Покровську церкву передали у володіння міськторгу, який перетворив її склад для зберігання тари. Споруда довго не ремонтувалася, дедалі більше протікав дах. Красива й цінна пам’ятка старовинної архітектури поступово руйнувалася і прийшла у жалюгідний стан. Поруч із церквою знаходиться третє міське кладовище – Покровське.
У червні 2010 року Указом єпископа Сумського та Охтирського Євлогія настоятелем Покровського храму в місті Лебедині призначено ієрея Василя Шляхтюка. З того часу і почалося відновлення храму та його нове життя.
(Голод Ю.: «Драматична доля Покровської церкви» // «Життя Лебединщини», 1997, 10, IX; Ткаченко Б.І. : «Лебедія», кн..1, Суми, 2000,сс. 268-269).